Ой на Івана, та й на Купала…
6 липня 2018 року в Кам’янці, 7 - в Оліївці та 8 - в 
Некрашах відсвяткували Івана Купала. Цогорічні купальські дійства на теренах Оліївської громади пройшли, на думку їх учасників, більш ніж вдало. Варто хоча б зазначити, що доторкнутися до манливого, овіяного столітніми легендами історичного минулого прийшло загалом понад тисячу людей.
У кожному селі їх вітали Оліївський сільський голова Михайло Скок, секретар сільської ради Анатолій Мельниченко та учасники самобутніх аматорських колективів з Кам'янки, Оліївки, Довжика, Сонячного і Некрашів.
Активну участь в організації свята взяли представники депутатського корпусу громади. Зокрема, завдяки їм та небайдужим місцевим жителям у Некрашах до святкування Купайла була зведена добротна стаціонарна сцена. Окрема подяка - власникам ставків, гостинно наданих для організації цих яскравих відпочинкових вечорів.
Чималий внесок як в підготовку святкових дійств, так і в безпосереднє виконання номерів художньої самодіяльності зробили художні керівники будинків культури с. Кам'янка Діана Назарчук, с.Оліївка – Олександр Випорхонюк, завідуючий клубом с.Некраші Олександр Котвіцький. Завідуюча клубом с.Довжик Таміла Журавська запам’яталася глядачам у ролі Водяного, Матвій Випорхонюк гарно грав Лісовика, а Наталія Семенова – Весну.
Чому ж і досі нас так вабить Івана Купала? Мабуть, це своєрідна генетична народна пам’ять. Назвати точну дату зародження цього свята на сьогоднішній день неможливо. За даними мережі Інтернет, згадка Купали в Україні припадає на 12 століття, хоча його історія сягає корінням углиб тисячоліть. Більшість дослідників дотримується думки, що це свято існувало з раннього періоду родоплемінних відносин. Мова йде про стародавню трипільську і скіфо-сарматську культури. Тобто день Івана Купали святкувався як мінімум 3 тис. років тому, підтвердженням чому служить більшість археологічних розкопок.
Достеменно відомо, що для слов'ян Іван Купала являв собою не просто веселе гуляння, він складав основу слов'янського світогляду. Справа у тому, що це свято у давні часи припадало на день літнього сонцестояння – 20-ті числа червня за старим стилем. Небесне світило у цей день досягає найвищої точки і сили свого світіння, нагадуючи про те, що час рухається до зими, і незабаром ночі будуть ставати довшими. Темні сили несказанно раділи такому розкладу. Слов'яни, будучи затятими сонцепоклонниками, не могли змиритися з таким ходом подій, тому і виникла традиція розпалювати величезні вогнища. Таким чином, сонце живилося новими силами, щоб темрява не зуміла взяти гору.
На сьогоднішній же день свято Івана Купала є яскравим прикладом переплетення язичницьких та християнських традицій, і тепер невідривно пов'язане з днем Іоанна Хрестителя, який припадає на 7 липня за новим стилем.
За традицією, у ніч на Івана Купала проводилося безліч різних обрядів і ритуалів. І навіть сьогодні купальську ніч вважають однією з найбільш «сильних», коли все навкруги наповнюється цілющими і магічними властивостями. Основними силами є вода, вогонь і трави. Масові купання – один з основних обрядів Іванового дня. Вважалося, що у цей день уся нечисть покидала води озер, річок і водойм, тому можна було купатися, не побоюючись нікого і нічого. До того ж, слов'яни вірили, що у цей час вода наділялася особливою магічною і цілющою силою, допомагаючи очиститися від зла і знайти міцне здоров'я. Ті, хто жили далеко від відкритих водойм, витоплювали лазні і користувалися віниками аж до наступного дня Івана Купала.
Очищаючі багаття – головна особливість купальської ночі. Давня традиція перестрибувати через кострища досі є однією з найбільш популярних і улюблених розваг. Хлопців і дівчат, які цього дня стрибали вище всіх, чекали довгі роки щастя. Також вважалося, що вогонь у цей день може позбавити від хвороби, тому було прийнято водити між багать худобу і спалювати у вогні одяг тих, хто страждає важкими недугами.
Ніч на Івана Купала – воістину містичне свято. Слов'яни вірили, що у цей день рослини і навіть тварини могли говорити між собою. Зборами різних трав обкурювали будинки, щоб уберегти себе від нечистої сили. Квітка Іван-да-Мар'я могла говорити людськими голосами і відлякувати злодіїв або непроханих гостей. Але особливо цінувалась папороть. Адже у цей час вона горіла дивним кольором, немов червоним полум'ям і таким яскравим, що ставало видно, як удень. Кожен, хто зірве папороть у ніч на Івана Купала, наділявся магічними силами. Але за квіткою полювали не тільки люди, але і нечиста сила, тому потрібно було бути дуже обережним.
У купальську ніч також можна наштовхнутися на нечисту силу. Особливе місце відводилося богиням води – русалкам, які у цей час виходили з води і відправлялися гуляти у лісі або у полі. Молоді хлопці, які натрапили на русалку, повинні були поводитися дуже обережно: не можна ігнорувати – інакше залоскоче до смерті, але й не піддаватися її чарам – затягне на дно ставка, звідки не можна повернутися. Щоб русалка не могла до тебе наблизитися, потрібно носити миту, полин, любисток. Дівчатам також слід було побоюватися водяних німф – не гуляти самим у лісі і не купатися без натільного хрестика.
Ворожіння – невід'ємна частина Івана Купала. Найпоширенішим ворожінням було і є ворожіння за допомогою вінків. У сплетені вінки із різноманітних трав вставлялися запалені свічки, після чого вінки спускали на воду і уважно за ними стежили: якщо вінок швидко відпливав від берега, це обіцяло довге життя і щасливе заміжжя; та, чий вінок запливав далі інших, буде щасливішою за інших; якщо свічка горіла довше інших, то це символізувало довгі роки життя; а якщо вінок тонув, то це говорило про те, що дівчина не вийде цього року заміж або суджений розлюбить її.
Свято Івана Купала відоме не тільки в Україні, Росії та Білорусії, а й у багатьох країнах світу. Наприклад, у Литві воно відоме як Ладо, у Польщі – Соботки, у Латвії – Ліго, в Іспанії – день Сан Хуана, в Японії – Танабата Мацурі. І у багатьох інших куточках світу це свято є чимось містичним, загадковим і чарівним, сповненим різноманітними яскравими ритуалами, стверджують інтернет-джерела...
Валерій Терновий.
