Чи можна передбачити дитячий суїцид?
Увага! Інформація для батьків! КП «Центр надання соціальних послуг Оліївської сільської ради» інформує: чи можна передбачити дитячий суїцид?
За статистикою, кожен 19 підліток у віці від 15 до 19 років думає про самогубство.
Українських дітей знову залякують страшилками. Не встигли ще всі оговтатися від так званих груп смерті, найвідомішою з яких була група «Синій кит», як популярна, але заборонена в Україні соціальна мережа запустила нову небезпечну гру із назвою «Червона сова».
Концепція цих двох ігор схожа: є куратор, який дає завдання, після виконання якого жертв очікує приз. Але є відмінність. Жертві «Червоної сови» куратор дає завдання не спати 12 днів. І під час цього терміну він перевіряє гравця – телефонує, задає запитання, скидає відеозаписи, які потрібно моментально проглянути. І начебто після цього гравця очікує приз.
Все це скидається на страшилку для дітей, адже якщо в «Синьому киті» було понад тисячу різних груп, то в «Сові» поки лише кілька десятків. Тим паче, що поки скарг на неї ще не було. Однак цілком імовірно, що ця страшилка є лише початком великої гри, мета якої та сама – довести дітей до суїциду.
Звісно, заборонити дітям доступ до Інтернету нереально. Так як і доступ до російської соцмережі. Попри те, що вона в нас заборонена, з допомогою спеціального програмного забезпечення, яке легко завантажити на смартфон чи комп’ютер, можна зайти на сайт.
Підлітки ніколи не скоюють суїцид просто так – завжди повинна бути передісторія, яку ані рідні, ні батьки просто не помітили
Проте психологів така тенденція не тішить – батьки повинні розібратися та зрозуміти, чому їхня дитина вступила до групи смерті і передбачити можливі наслідки.
На самогубство наважується більше дівчаток, ніж хлопців!
Сам по собі суїцид може бути кількох видів. Психотерапевт Валентина Кузіна розповідає, що перший вид – коли людина хоче розпрощатися з життям, тому що зайшла в тупикову ситуацію і не бачить з неї виходу.
Другий – демонстративний суїцид. Коли людина хоче звернути увагу на себе, свої проблеми, труднощі. І це властиво більше жінкам – випити таблетку і написати передсмертну записку за кілька хвилин до того, як чоловік повернеться з роботи.
Однак окремо, через специфіку розвитку, виділяють підлітковий суїцид. І це радше спроба звернути увагу, вирішити ситуацію, яка, як їм здається, невиправна, чи спроба достукатися до інших.
Є три види суїциду – афективний, демонстративний і справжній. Афективний - коли підлітком керують емоції. Іноді його провокує алкоголь чи наркотики. Демонстративний сам говорить за себе. А справжній суїцид – коли дитина готується до нього, і саме він є найбільш небезпечним, - зазначає В. Кузіна.
За статистикою, кожен 19 підліток у віці від 15 до 19 років думає про суїцид.
З 1990 років кількість дітей та підлітків, котрі здійснюють самогубство, побільшало на третину. В Україні 45% дівчаток і 27% юнаків накладають на себе руки. І ось ці 27% юнаків скоюють справжній суїцид. До демонстративного суїциду схильні більше дівчата, аби привернути увагу. З 45% дівчат, котрі скоюють суїцид, доводять до кінця його лише 5%. Серед юнаків демонстративних суїцидів дуже мало.
І ця тенденція з кожним роком чимраз більше росте. Найважливіша причина – вплив соціальних мереж, мас-медіа та вживання алкоголю і наркотиків.
Підлітки ніколи не закінчують життя самогубством безпричинно!
В. Кузіна розповідає, що підлітки ніколи не скоюють суїцид просто так. Тобто неможливо, щоб підліток повісився, викинувся з вікна, кинувся під потяг без передісторії. На відміну від дорослого.
- Тому коли кажуть, що це відбулося раптово, я розумію під цим інше: «ми не помітили сигналів, які нам подавала дитина». Адже завжди є якась причина. Їх може бути декілька.
Перша причина – данина моді, хай би як це страшно звучало. Друга – залякування. Через брак життєвого досвіду, коли підлітків вводять у стан вимушеної жертовності. Коли у дитини культивується проблема, яка в ній є, відбувається виснаження психіки. І вкінці дитині ставлять умови – якщо вона щось не зробить, то щось начебто станеться з її рідними чи близькими, - пояснює В. Кузіна. – З цього дитину можна «витягнути», адже перші два види суїциду більш демонстративні, їх можна відслідкувати і попередити.
Бо й справді – як можна не помітити коли дитина з дня у день встає посеред ночі і щось робить, чи пофарбувала волосся в яскравий колір і слухає депресивну музику, чи постійно перебуває в поганому настрої.
Бажання не померти, а «вирішити» проблему.
Найбільш небезпечним є справжній суїцид. До нього вдаються підлітки, котрі не знайшли підтримки, розуміння і виходу з цієї ситуації, коли дорослі упустили цей момент.
- Діти, які через знущання, нерозуміння в сім’ї, глибинні внутрішні переживання наважуються на суїцид, і ніхто не побачив, наскільки їм боляче всередині. Підлітки, котрі приймають безповоротні рішення, відрізняються від інших, таке враження, що вони прощаються. Вони стають дуже тихими, «зручними». Дуже парадоксально, коли підліток стає «зручним» - він безконфліктний, спокійно на все реагує, наводить порядок. Тобто у підлітка відбуваються зміни, а батьки в цей час думають, що «святі хату перелетіли», - каже психотерапевт. – Насправді це повинно насторожити. Коли батьки бачать, що підліток нічого не хоче, роздає улюблені речі, став дуже спокійним, і в цей момент якраз і відбуваються самогубства.
Частіше за все багажем таких емоційних переживань є тотальне нерозуміння, внутрішній біль. У підлітків буває ще відчуття безвиході і того, що він винен в тому, що відбувається. Ось така особливість у деяких дітей – у всьому, що відбувається, звинувачувати або себе, або когось. І коли батьки кричать, б’ють, принижують, діти думають, що це вони погані, а не у батьків проблеми з контролем емоцій. І у дітей виникають думки – якщо мене не буде, батькам буде краще.
Будь-які незвичні зміни в поведінці дитини – тривожний дзвіночок!
Кілька років тому був випадок, коли хлопчик перевівся з однієї школи в іншу, і потрапив під терор класного керівника і директора. Його довели до того, що він кинувся під потяг, залишивши записку із текстом, що більше так жити не може.
- Діти, коли відчувають, що з ситуацією не можуть справитися, і розуміють, що дорослі не підтримують їх або не чують, вони роблять висновок, що з ними це відбуватиметься постійно. І це припущення, що з цього кола не вийдеш, призводить до того, що з’являється думка – навіщо так жити, якщо постійно буде так боляче, - пояснює В. Кузіна.
Дуже часто буває, що батьки уже після самогубства дитини кажуть, що відчували щось неладне. Ось як тільки у батьків з’явилося відчуття, що щось не те, варто взяти відпустку.
- Зайдіть на сторінку дитини у соцмережі, подивіться, що вона там пише. Адже зараз достатньо переглянути стрічку у соціальній мережі, аби зрозуміти, про що підліток думає. Залишіться з дитиною. Якщо бачите, що контакт не налагоджується – підіть до спеціаліста, - каже психотерапевт. – Є шкільні психологи, приватні психологи. Можна піти до школи, поспілкуватися з дітьми. Батьки, в яких є контакт з дитиною, відчують зміну.
Дитина не повинна почуватися в тупику. Адже інколи достатньо якісно провести з дитиною час, щоб виправити ситуацію – не втупившись в екран телевізора, ґаджета чи ноутбука, а за розмовою з дитиною.
