26 лютого – п'ята річниця загибелі героя Володимира Гнатюка
26 лютого – п'ята річниця загибелі героя АТО – старшого солдата Збройних Сил України, «кіборга» Володимира Володимировича Гнатюка. Цього дня на могилі нашого земляка в селі Сонячне відбулася панихида.
Від імені керівництва та депутатського корпусу Оліївської сільської ради висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким Володимира Володимировича. Напевно, жодні слова не здатні зарадити і хоч на краплину втамувати біль. Єдине можна сказати впевнено: людина жива, допоки про неї пам'ятають. Пам'ять про Володимира Гнатюка завжди буде в наших серцях!
Володимир Гнатюк народився 20 червня 1980 року в місті Житомирі в сім’ї військовослужбовця. За свої 34 роки він пройшов шлях, який не кожний проходить і за набагато довше життя. Майже все його життя було пов’язане з військовою службою.
У 1999 році була строкова служба у Збройних Силах України, у 2001 році Володимир разом зі своїм рідним братом Павлом стали військовослужбовцями за контрактом у 95-ій окремій аеромобільній бригаді м. Житомира.
Володимир пройшов шлях справжнього десантника від посади старшого навідника аеромобільного взводу аеромобільної роти до снайпера та старшого стрільця аеромобільного взводу аеромобільної роти.
У 2002 році разом зі своїм 13-м батальйоном Володимир виконував службові обов’язки у складі миротворчої місії у Косово, у 2004 році – в Іраці.
Після повернення з Іраку, Володимир успішно склав іспити та став курсантом Київської академії внутрішніх справ.
Коли для України настали нелегкі часи, Володимир вирішив стати на захист своєї країни. Вкінці листопада 2014 року старший солдат Гнатюк Володимир Володимирович, як досвідчений спеціаліст, справжній військовий і чоловік, вже виконував бойові завдання в зоні АТО у складі 90 батальйону 95 бригади.
Згадують, що чоловік, який побував у Косово та Іраку, називав події на Сході України жахливими. Відзначав, що це найстрашніше, що йому доводилося бачити.
Переживаючи всі труднощі, всі нелегкі умови, всі трагічні обставини, Володимир пройшов весь Донецький аеропорт, рятував своїх товаришів, заслужив почесне звання «кіборг» з позивним «Фотограф». Він разом зі своїм батальйоном були у числі останніх, хто залишав Донецький аеропорт вже після того як терористи підірвали його.
Житомирський волонтер Іван Діхтяр згадує: «Коли вони виходили з аеропорту, він один витягнув звідти 8 чоловік. Хлопці три дні рили окопи, аби вибратися з пекла живими. У них кілька разів горів весь одяг. По батальйону стріляли системою залпового вогню «Буратіно».
Волонтер згадує, що Володимир завжди був усміхненим та веселим, оптимістом, якого ніщо не могло похитнути.
Життя Володимира Гнатюка трагічно обірвалося 26 лютого 2015 року. Він загинув під час мінометного обстрілу в селі Водяне Ясинуватського району Донецької області, загинув як справжній Герой, рятуючи своїх товаришів, своїх рідних, свою сім’ю та свою Україну.
Похований загиблий герой у селі Сонячному.
