A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
Оліївська громада
Житомирська область, Житомирський район

ОЛІЇВСЬКА ОТГ: ЯК БУЛО, ЯК Є І ЯК МАЄ БУТИ

Дата: 23.11.2018 10:03
Кількість переглядів: 520

    Рівно рік тому, 29 жовтня 2017 року, відбулися перші місцеві вибори у 202 ОТГ по всій території України. На них було обрано депутатів сільських, селищних, міських рад об’єднаних територіальних громад і відповідних сільських, селищних, міських голів, у тому числі і в Оліївській ОТГ.

Тож сьогодні пропонуємо вашій увазі інтерв’ю  з  очільником  цієї громади  М.І. Скоком  з  приводу  першої  річниці  з  часу  її  утворення. Розмова вийшла нестандартною, і співбесідник озвучив чимало нових для широкого загалу фактів, які, як нам здається, притаманні не лише для Оліївки, проте не всі наважуються про них сказати відверто й привселюдно…

 

    - Михайле Іллічу, ми знаємо, що позаду у Вас напружений, багатий на події, подекуди виснажливий рік на дещо новій посаді керівника об’єднаної громади. Чим запам’ятався він Вам не як посадовцю, а як просто людині?

 

    - Оліївським сільським головою я працюю з жовтня 2001 року.  І мені здавалося, що завдяки набутому за цей час певному досвіду  зможу без особливих проблем організувати роботу й об’єднаної громади. Проте дуже швидко побачив, що чим далі, тим більше керівництво саме новоствореною Оліївською ОТГ (чому-поясню нижче) накладає певний відбиток на мій психологічний стан, та навіть і на світосприйняття, майже повністю поглинає мій особистий час, і бути отією «просто людиною» «цілодобовому сільському голові» стає  дедалі важче. Тому вестиму розмову виключно як посадовець. І для початку нагадаю про відомі й не дуже перипетії передвиборчого процесу  2017 року в громаді. Почнемо з того, що згідно Перспективного плану формування територій громад Житомирської області, затвердженого Кабміном у 2015 році за подачі Житомирської  райдержадміністрації, ОДА та облради без погодження з нами, усі села Оліївської сільради мали відійти до Житомира. І тому ще задовго до власне виборів, коли Оліївка лише ініціювала об’єднавчий процес, не на усіх владних рівнях сприйняли наш проект. А в Черняхівській райдержадміністрації ще й не бажали допустити «вільнодумства» - відходу до Оліївської ОТГ сіл Троковичі та Некраші.

    Коли ж вставити палки в колеса таким чином не вдалося, і вибори до громади усе ж було призначено, тактика боротьби за оліївські землі змінилася. Тому і деякі високопосадовці з Києва, і в обласній та Житомирській районній адміністраціях хотіли бачити на посаді Оліївського сільського голови аж ніяк не мене, а зовсім іншу людину – керовану ними, яка змогла б вирішити цілком конкретне, запрограмоване усім відомими особами «згори» завдання – дискредитувати новостворену громаду, «розвалити» зсередини, і таки приєднати згодом її «ласу» частину до Житомира. Те ж саме стосувалося й майбутніх депутатів громади – вищезгаданим «зацікавленим колам» потрібно було «протягти» в нашу ОТГ якомога більше «своїх в дошку» депутатів, які б допомогли здійснити задумане. Через усе це наша виборча кампанія була, м’яко кажучи, дуже напруженою. Варто зазначити, що лише на посаду сільського голови було зареєстровано десяток кандидатів…

    Зрештою, вибори відбулися, люди обрали сільського голову та депутатів. І я сподівався, що після офіційного затвердження складу депутатського корпусу та визнання повноважень голови громади у «гарячих голів» все-таки здоровий глузд візьме гору, і вдасться налагодити продуктивну роботу сільської ради для кардинального поліпшення умов життя селян, для чого, у першому наближенні, власне й здійснюється децентралізація. Проте боротьба за оліївську землю, за розташоване на території Оліївки підприємство "Кромберг енд Шуберт Україна ЖУ" та інші принадливі об’єкти не припинилася, а перейшла в іншу фазу, я б сказав, у таку собі «гібридну війну» проти частини керівництва та спеціалістів сільської ради. Усередині депутатського корпусу сільської ради «проявилася» чиясь «п’ята колона», яка шляхом перешкоджання проведенню повноцінних засідань сесій ради, відвертій невмотивованій непідтримці життєво важливих рішень, інших деструктивних дій та вчинків продовжує курс на внутрішнє знищення Оліївської громади.

    А ще, на жаль, як це не сумно та неприємно, частина депутатів, після нетривалого маскування «скинувши маски», почала робити спроби «відгребти» якомога більше для себе особисто та для лобійованих ними певних приватних структур. Тобто, якщо підсумувати, неждано-негадано довелося чималу частину робочого й позаробочого часу займатися якоюсь непотрібною боротьбою проти розпорошення коштів, спроб «загарбання» земель, задоволення деким власних «шкурних» інтересів під гарною обгорткою «піклування  за народ» тощо. Шкода, але це протистояння триває…

    Незважаючи на ці «рукотворні», неочікувані перешкоди, завдяки «здоровій» частині депутатів, самовідданій праці більшості працівників апарату сільської ради,  зроблено дуже й дуже багато. Вважаю, що ми маємо повне право гордитися підсумками нашої річної роботи…

 

    - Михайле Іллічу, ваші слова про гарні досягнення можна вважати своєрідною підтримкою децентралізаційних процесів у державі?

 

    - Так, і я поясню на конкретних прикладах, чому я, у недалекому минулому затятий «консерватор», став на бік реформаторів системи місцевого самоврядування. Спочатку про принципові відмінності у структурах бюджету ОТГ і «звичайної» сільської ради. На перший погляд, вони однакові – це  баланс між доходами та видатками. Але їх номенклатура різна. І найсуттєвіше те, що до переліку доходів саме ОТГ тепер належать 60 відсотків подоходного податку, субвенції на розвиток інфраструктури, медицини та освіти, які надходять напряму з Мінфіну у повному об’ємі, а не «урізані», як для просто сільради, райрадою. До того ж, об’єднані громади, доходи в яких на душу населення менші, ніж загалом по Україні, отримують із держбюджету базову дотацію для фінансування делегованих державою повноважень у галузі управління, культури, спорту, соціального захисту, роботи з дітьми та молоддю. Знову ж таки, звичайні місцеві ради нічого цього не отримують. У кінцевому підсумку об’єднана територіальна громада, на відміну від «просто сільради» має і кошти, і реально дієві механізми для фінансування та розвитку на своїй території усіх вищезазначених галузей. І на сьогодні ні районне «начальство», ні обласне не мають права впливати на ці наші управлінські рішення.

    Тепер перейдемо від теорії до фактів. Так ось, упродовж року існування Оліївської об’єднаної громади, незважаючи на згадані вище перешкоди, вдалося зробити більше, ніж, мабуть, за попередню п’ятирічку. По-перше, за рахунок залучення висококваліфікованих працівників з облдержадміністрації, райдержадміністрації, деяких місцевих органів влади було створено досить потужний апарат сільської ради, який повністю здатен забезпечити поточне управління в усіх сферах життя громади. Далі, на початку року, ми розробили й прийняли програми будівництва, розвитку житлово-комунальної галузі, медицини, освіти, культури, спорту, соціального захисту тощо. І негайно розпочали їх виконувати. Я не буду наразі перераховувати усе зроблене та наводити усі цифри – не вистачить газетного місця… Якщо ж коротко, то за поточний рік до загального фонду бюджету Оліївської сільської ради при плані 52053201,00 грн. надійшло 66200518,00 грн. власних доходів,  відповідно план  перевиконано на 127,18%, що становить 14147317,00 грн. До спеціального фонду бюджету Оліївської сільської ради  надійшло 2037395,00 грн. власних доходів при плані в сумі 1963938,00 грн., план виконано на 103,74 %, понад план одержано 73457,00 грн.

    За рахунок цього упродовж 2018 року відшкодовано за пільговий проїзд окремих категорій громадян 252 481,00 грн., виплачено матеріальних допомог на суму 1277995,00 грн., передано 7 887 323,00 грн. субвенцій  та дотацій  на утримання закладів освіти та медицини, надано 3872606,00 грн. субвенцій з місцевого бюджету на утримання закладів, які обслуговують Оліївську сільську раду, перераховано 2 853234,00 грн. реверсної  дотації. По загальному фонду  касові  видатки склали 1 561 169,00 грн. на дошкільну освіту, 1 886 808,00  грн. на загальну середню освіту, 1 597 766,00 грн. - на заклади  культури.

    За досить короткий весняно-літній період було виконано величезний об’єм ремонтно-будівельних, дорожніх робіт та робіт з благоустрою, на що було використано майже 21 509 090 гривень. Приміром, у селі Довжик освоєно понад 5 мільйонів гривень та проведено капітальний ремонт семи вулиць і реконструйовано вуличне освітлення. Понад півтора мільйона гривень пішло на ремонт двох вулиць у селі Кам’янка, на 2 млн. 867 578 грн. виконано дорожніх ремонтних робіт у Сонячному.

    Одразу відчули переваги входження до складу ОТГ мешканці черняхівських сіл Некраші та Троковичі. Після переходу у власність Оліївської громади їхніх закладів освіти, медицини та культури рішенням сесії було виділено майже півтора мільйона гривень на капітальний ремонт некрашівських дитячого навчального закладу «Бджілка», капітальний ремонт частини клубу та клубної огорожі. Майже 1 млн. 400 тисяч гривень освоєно на капітальний ремонт двох вулиць у Некрашах. Мільйон гривень витрачено на проведення капітальних ремонтів шести вулиць у Троковичах,   виготовлення проектно-кошторисної документації на будівництво спортивного майданчика для міні-футболу та придбання холодильника  в дитсадок «Капітошка». Такого вкладення коштів безпосередньо для потреб сільського жителя, такого розмаху виконаних робіт у цих селах не було принаймні за останнє десятиліття, і навряд чи було б у найближчому майбутньому…

    Майже 3,3 мільйона гривень вкладено у розвиток інфраструктури села Оліївка. Це і ремонт чотирьох сільських доріг, і ремонт та реконструкція вуличного освітлення, і утеплення гімназії, і придбання та встановлення дитячих  майданчиків та зупинки автотранспорту та інше.

    Капітально відремонтовано дороги  у Світині (на загальну суму 1 млн. 155,7 тис. грн.)

На 530 тисяч гривень придбано комп’ютерної техніки, музичної апаратури та обладнання для благоустрою установ та закладів Оліївської сільської ради.

    А ще фінансувалися роботи з водовідведення, землеустрою, охорони земель від підтоплення і так далі і тому подібне.

   Значно покращилося, піднялося на вищий якісний рівень надання культурно-дозвіллєвих послуг жителям громади. Зокрема, стали відомими далеко за її межами відзначення Дня Незалежності України, днів села, святкування Івана Купала, проведення пісенного фестивалю на воді «Music water fest» тощо.

 

    - Пане Михайле, ми почули, так би мовити, «що було і що є». А що ж далі?

 

    - А ось тут мені щось сказати у плані перспективи вже значно складніше. Звичайно, ми продовжимо виконання прийнятих раніше програм, також невдовзі розробимо і приймемо до виконання цілісну програму соціально-економічного розвитку громади на наступний 2019 рік. Тобто, простіше, продовжимо робити прості й зрозумілі селянам речі - ремонтувати дороги, наводити чистоту і порядок на вулицях, ремонтувати та будувати дитсадки, гімназії, достойно виховувати й навчати дітей, дбати про якість медичного обслуговування, розважати громадян на концертах, дискотеках. Проте цього замало. Це лише перший етап адмінреформи, який дуже швидко закінчиться разом із державними дотаціями. Не для примітивного «проїдання», нехай вибачають мене можливі заповзяті «критики» та «вмотивовані» «патріоти рідного села», бюджетних та й власних коштів задумувалася децентралізація.

    Справжньою метою адміністративно-територіальної перебудови, як це визначено Концепцією реформування місцевого самоуправління і територіальної організації влади в Україні, є досягнення якісних зрушень, а саме створення і підтримання повноцінного життєвого середовища для громадян, надання високоякісних і доступних публічних послуг, становлення інститутів прямого народовладдя, задоволення інтересів громадян в усіх сферах життєдіяльності на відповідній території, а також погодження інтересів держави і територіальної громади. А це можливо досягти лише шляхом прискорення економічного розвитку кожної окремо взятої громади та її участі у вирішенні завдань модернізації усієї держави. Для цього необхідно бачити перспективу, мати в якості орієнтиру глобальну державну та відповідні регіональні стратегії розвитку, причому не на рівні гарних «порожніх» слів  та «заклинань», а дійсно фахові розробки.

    На жаль, на сьогодні нічого цього немає. Загальнодержавна Стратегія регіонального розвитку до 2020 року, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 06 серпня 2014 року №385, тобто, ще задовго до початку децентралізаційних процесів, давно втратила свою актуальність та не може на сьогодні слугувати орієнтиром.

    А що буде через кілька років, коли процеси укрупнення та покриття усієї території України новоствореними ОТГ завершаться, і виникнуть сотні, скажімо, відділів освіти чи охорони здоров’я, не об’єднаних, не інтегрованих якоюсь адекватною викликам часу хоча б обласною концепцією? Сама ж окремо взята ОТГ, не маючи ні відповідних вузькоспеціалізованих фахівців, ні досвіду чи хоча б критичної маси необхідних статистичних даних, зрозуміло, може, в кращому випадку, розробити хіба що більш-менш досконалу програму соціально-економічного розвитку на найближчий рік… Тому не тільки в Оліївській громаді, але, переконаний, у всіх територіальних громадах, які вже стали на ноги, чекають на розробку перспективних стратегічних документів – орієнтирів розвитку України та регіонів у постдецентралізаційний період.

    Ми ж, наразі, продовжимо свій поступальний розвиток, опираючись на власні сили, на конструктивну частину депутатського корпусу Оліївської сільської ради, своїх працівників та сподіваємося на розуміння і підтримку усіх мешканців громади. Адже, по великому рахунку, усе це робиться саме для них, їх дітей та прийдешніх поколінь…

 

    - Пане голово, дякую за досить неочікувано відверту розмову та бажаю успіхів усій вашій громаді, а Вам особисто – міцного здоров’я, мудрості та витримки у Вашій самовідданій праці!

 

    Бесіду вів

    Валерій Терновий.



« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора